Боргова перемога. Яресько, вибач!

Вони це зробили. Офіційний Київ домовився з комерційними кредиторами (закордонні інвестфонди, власники українських облігацій зовнішньої держпозики – ОЗДП) про реструктуризацію боргу. Домовився на набагато вигідніших умовах, ніж 9 років тому за першої реструктуризації.

З одного боку, радіти нема чому: це не кредитори "подобріли", це економіка України зараз у набагато більш плачевній ситуації, ніж у 2015 р., коли війна йшла тільки на Донбасі. І кредитори просто змушені врахувати цей факт.

З іншого боку, все ж таки треба відзначити професіоналізм нинішнього українського Мінфіну. Представники якого зуміли "вирішувати" дуже непрості питання "без шуму та пилу". Такий необхідний Україні "перепочинок" з виплатами отримано. Плюс суттєве послаблення боргового тиску на систему держфінансів. Фінансового краху вдалося уникнути.

Дякую G7 і МВФ

Нинішня реструктуризація українського держборгу вже третя. Першу 2015 р. проводила тодішня міністр фінансів Н.Яресько – за що отримала шквал критики. Як тепер виявилось, абсолютно незаслуженої. Про це далі.

Друга датується серпнем 2022 р. Тоді власники 13 випусків ОЗДП на $22,6 млрд і $1,5 млрд погодилися відкласти погашення основної суми боргу та відсотків на 2 роки. Дія цих домовленостей закінчилась 10 серпня. Звідси необхідність нової угоди.

Ще рік тому Кабміну було зрозуміло, що війна найближчим часом не закінчиться. І, відповідно, покращень в економіці не передбачається. Тому неофіційні консультації із кредиторами, за повідомленнями ЗМІ, розпочалися у жовтні 2023 р.

А вже з квітня цього року обговорення про нову реструктуризацію продовжились у статусі офіційних переговорів. Які йшли дуже непросто. У червні стало відомо, що перший раунд завершився безрезультатно.

Переговори йшли "за зачиненими дверима", подробиць практично немає. Але з офіційного коментаря глави Мінфіну С.Марченка випливає, що кредитори погоджувалися списати набагато меншу частину боргу, ніж хотів Київ. Головним аргументом української сторони була важка економічна ситуація у країні, що воює.

"Їхні пропозиції мають відображати більш значне зменшення боргу відповідно до параметрів МВФ та поточної макрофінансової ситуації в Україні", – заявив тоді міністр.

Верховна Рада про всяк випадок підстрахувала Кабмін. У середині липня було ухвалено законопроєкт №11396, який дозволяє призупиняти виплати за зовнішнім держборгом до 1 жовтня ц.р. Втім, уже тоді "ОстроВ" припускав, що реструктуризація буде.

Відштовхуючись від вищезгаданої заяви С.Марченка, можна припустити, що більш зговірливими інфестфонди (серед яких такі "акули" світового капіталу як BlackRock, Amundi та Amia Capital) багато в чому стали завдяки тиску з боку МВФ і країн G7.

"Нашу пропозицію підтримують МВФ та офіційні кредитори", – наголошував глава Мінфіну в середині червня. У результаті комерційним кредиторам нічого не залишалося, окрім як прийняти пропозиції української сторони, погоджені з МВФ та G7.

Отже, терміни виплат з ОЗДП на $23,4 млрд переносяться з 2024-2029 рр. на 2029-2034 роки. При цьому ставки з ОЗДП не підвищуються. Більше того, їх буде тимчасово знижено.

Нагадаємо, що Мінфін займав долари за цими ОЗДП за середньозваженою ставкою 7,22% річних. Це дуже чимало, хоча бувало й дорожче (наприклад, у жовтні 2011 р. випуск валютних ОЗДП з 5-річним терміном обігу був розміщений під 8,75%).

У ході реструктуризації 2015 р. ставку за цими зобов'язаннями трохи підняли: до 7,75%. Це стандартна умова для таких угод. Свого роду компенсація "за незручності".

Тим самим кредитор ніби каже боржникові: "Добре, я згоден почекати ще, але за моє очікування тобі доведеться дорого заплатити".

Реструктуризація, за якої ставки не лише не підвищуються, а ще й знижуються – справді дуже рідкісний випадок. Тому нинішню реструктуризацію можна повною мірою називати борговою перемогою.

Ця частина держборгу розбита на дві частини: облігації "А" та облігації "В". В офіційних повідомленнях не деталізується, але очевидно, що "А" – це власне випущені Мінфіном ОЗДП на $22,6 млрд, "В" – це ОЗДП на $1,5 млрд, випущені "Укравтодором" та "Укрзалізницею" під держгарантії. Тобто, "В" – це корпоративні зобов'язання великих держкомпаній, конвертовані в офіційний держборг.

Згідно з домовленостями, за облігаціями "A" у 2024-2025 pp. належить щокварталу платити купонний дохід із розрахунку 1,75% річних, наступні 1,5 року – 4,5%, починаючи з ІІ півріччя 2027 р. по 2033 рр. включно – 6%, та 7,75% у 2034-2036 роках.

За облігаціями "В" немає купонних платежів до II півріччя 2027 р. (діє нульова ставка), потім 3% до 2033 р. та у 2023-2036 р. також ставка 7,75% річних у доларовому еквіваленті.

Яресько, вибач!

Наскільки добрі ці умови для України? Як відомо, все пізнається порівняно. Порівнювати реструктуризацію №3 із №2 некоректно. Адже 2022 р. умови виплат не змінювалися, їх просто перенесли на 2 роки. По суті це була не реструктуризація, а пролонгація.

Тому треба порівнювати з реструктуризацією №1, зразка 2015 р. Тоді нам погодилися списати 20% суми основного боргу. Але (як зазначалося вище) за зобов'язаннями, що залишилися, нараховувалися підвищені відсотки. І це компенсувало кредиторам зменшення зобов'язань.

Крім того, на списану частину боргу вони отримали нові цінні папери VRI. Це спеціальні облігації, дохід за якими виплачується при досягненні країною-боржником певних економічних показників.

У нашому випадку виплати за VRI мають проводитися за умови зростання валового внутрішнього продукту (ВВП) більш ніж на 3% на рік – щонайменше 2 роки поспіль. До 2040 року включно. Саме за це дуже сильно критикували Н.Яресько, яка безпосередньо очолювала переговорну групу з українського боку.

Нинішній голова комітету Ради з податкової та фінансової політики Д.Гетьманцев у 2019 р. називав домовленості щодо VRI "міною уповільненої дії" під економічне зростання України. За його підрахунками, додаткові виплати за VRI (читай: переплати) могли сягнути $14 млрд. Аналогічну думку висловлював радник президента з економічної політики О.Устенко.

На думку шановних експертів, які віднесли угоди Н.Яресько до категорії "економічної зради", можна було б погодитися, якби не одне "але". Цього разу на переговорах щодо реструктуризації Мінфін… знову запропонував кредиторам випуск VRI.

Здавалося б, якщо це настільки невигідно Україні – навіщо вдруге наступати на ті ж самі граблі? Але найцікавіше навіть не це. Найцікавіше, що… від цього варіанта відмовилися кредитори. Нижче наведена інфографіка пояснює, чому.

Погодившись на випуск VRI у 2015 р., закордонні інвестори, по суті, купили кота в мішку. Так, якби економіка України почала зростати на 6-6,5% на рік, як планував тодішній прем'єр В.Гройсман – тоді нам справді довелося б ґрунтовно переплатити. А кредитори, відповідно, могли б пити шампанське, відзначаючи вдалу та мегаприбуткову угоду.

Але за всі ці роки лише у 2018-2019 роках зростання ВВП перевищило 3%. Перші виплати за VRI мали відбутися 2021 р. – але у 2020 р. економіка знову впала (привіт, коронавірусе). Тому за минулі 9 років нам взагалі не довелося платити за цими паперами.

Звичайно, немає нічого хорошого в тому, що економіка України зараз перебуває у тому самому місці, про яке непристойно говорити вголос. Але принаймні слід визнати: Н.Яресько зіграла з кредиторами в дуже ризиковану (для обох сторін) гру, і її карта виявилася виграшною. Саме тому на повторний випуск VRI утримувачі українських ОЗДП не пішли.

Таким чином, офіційний Київ та комерційні кредитори зупинилися на варіанті, за якого співвідношення держборгу до ВВП зменшиться з 94% до кінця ц.р. до 82% до кінця 2028 року і далі до 65% до кінця 2033 року.

Це базовий сценарій МВФ для України, і залишається сподіватися, що там не помилились у розрахунках. За даними прем'єра Д.Шмигаля, в результаті нинішньої реструктуризації нам пощастить заощадити на платежах за держборгом $11,4 млрд у 2025-2028 рр., а загалом до 2033 р. – $22,75 млрд.